三月黄山春雪飞 佛光云海雪凇归
 Обложка першого видання книги | |
| Автор | Френс?с Фукуяма |
|---|---|
| Назва мовою ориг?налу | The End of History and the Last Man |
| Мова | англ?йська |
| Тема | соц?альна еволюц?я ? К?нець ?стор??  |
| Жанр | Пол?тична ф?лософ?я |
| Видавництво | Free Press |
| Видано | 1992 |
| ISBN | 0029109752 |
?К?нець ?стор?? та остання людина? (англ. The End of History and the Last Man — перша книга американського ф?лософа ? пол?толога Френс?са Фукуями. Була випущена в 1992 роц? видавництвом Free Press. Публ?кац?? книги передувала поява в журнал? The National Interest есе ?К?нець ?стор???? (1989), яка набула широкого резонансу в ЗМ? та науков?й прес?. У книз? ?К?нець ?стор?? та остання людина? Фукуяма продовжу? л?н?ю попереднього есе ? стверджу?, що поширення в св?т? л?берально? демократ?? зах?дного зразка св?дчить про к?нцеву точку соц?окультурно? еволюц?? людства та формування остаточно? форми уряд?в. У поданн? Фукуями к?нець ?стор??, однак, не означа? к?нець под??во? ?стор??, але означа? к?нець стол?ття ?деолог?чних протистоянь, глобальних революц?й ? во?н, а разом з ними — к?нець мистецтва та ф?лософ??.
Фукуяма прямо вказу? на те, що не ? автором концепц?? ?к?нця ?стор???, а лише продовжу? розвиток ?дей, основа яких була закладена Георгом Гегелем, а пот?м отримали розвиток в роботах Карла Маркса ? Олександра Кожева.
Книгу ?К?нець ?стор?? та остання людина?, яку в наступн? роки було перекладено на понад двадцять мов, ?нтенсивно критикували як в науков?й прес?, так ? в публ?цистиц?. Б?льш?сть рецензент?в вказувало на ?дейну заангажован?сть автора, крайню прихильн?сть ?деям л?берально? демократ??, виб?рков?сть в оц?нц? под?й ? вибор? факт?в, а також недооц?нку значущост? рух?в, що набирали силу в?дкрито протистояти поширенню л?берально? демократ??, як ?сламський фундаментал?зм.
Френс?с Фукуяма брав активну участь у полем?ц?, що розгорнулася п?сля випуску книги, посл?довно в?дстоюючи сво? позиц??, але в наступних роботах поступово переглянув ран?ше викладен? погляди.
К?нець 1980-х рок?в був в?дзначений дестаб?л?зац??ю другого полюса сили в ?снуючому на той момент б?полярному пол?тичному св?т?. У центрально-?вропейських кра?нах соцтабору, сател?тах Радянського Союзу, на зм?ну нап?втотал?тарним, прорадянським режимам на хвил? широких народних рух?в прийшли уряди, що ор??нтувалися на демократичн? ц?нност?. Революц?йн? перетворення в соцтабор? ? ?перебудова? в самому Радянському Союз? стали неспод?ваним сюрпризом для зах?дних ?нтелектуал?в, як? до початку 1980-х рок?в скептично оц?нювали шанси США на перемогу в ?холодн?й в?йн?? ? на перетворення Америки в св?тового гегемона. Такими настроями, наприклад, були пройнят? роботи ?П?сля гегемон??? Роберта О. Кеохейна та ?Зл?т ? пад?ння великих держав? Пола Кеннед?[1]..
Опубл?кована в журнал? The National Interest вл?тку 1989 року стаття Френс?са Фукуями ?К?нець ?стор???? стала не т?льки вагомим контрапунктом в полем?ц? про долю США, але ? впевненою, р?шучою заявою про те, що ?деолог?чна боротьба завершена, ? США з ?х л?беральними ц?нностями в цьому протистоянн? здобули перемогу. За словами Френс?са Фукуями[2]:
?Цей тр?умф Заходу, тр?умф зах?дно? ?де?, проявля?ться насамперед у повному виснаженн? колись житт?здатних альтернатив зах?дному л?берал?зму. Те, що спостер?га?ться нин? - це, можливо, не просто зак?нчення холодно? в?йни або завершення якогось пер?оду всесв?тньо? ?стор??, але к?нець ?стор?? як тако?; ?накше кажучи, це ф?нальна точка ?деолог?чно? еволюц?? людства ? ун?версал?зац?я л?берально? демократ?? Заходу як остаточно? форми уряду в людському сусп?льств?.?
Стаття молодого вченого отримала широкий резонанс. Незабаром п?сля публ?кац?? в The National Interest вона передруковувалася в ?нших виданнях, а також ряд анал?тичних статей та ?нтерв'ю з Фукуямою, як? з'явилися в The New York Times, Houston Chronicle, Time, Harper's Magazine, Esprit, London Review of Books, The Chronicle of Higher Education, Nature, The Economist, The Professional Geographer, Current History ? нав?ть Opera News[3].
Отриманий в?д видавництва шестизначний гонорар за книгу дав можлив?сть Френс?су Фукуям? залишити державну службу ? приступити до написання роботи, яка в?дразу п?сля виходу в св?т обезсмертити його ?м'я.
Перша частина книги в?дкрива?ться досл?дженням ?сторичного песим?зму нашого часу, законом?рного результату св?тових во?н, геноциду ? тотал?таризму, характерних для XX стол?ття. Под??, що припали на долю людства, п?д?рвали не т?льки притаманну XIX стол?ття в?ру в науковий прогрес, який йде т?льки на благо цив?л?зац??, але ? вс? уявлення про спрямован?сть та перервн?сть ун?версально? ?стор??. Проте, Фукуяма зада?ться питанням, наск?льки виправданий наш песим?зм, ? простежу? глибоку кризу авторитаризму, характерний для останн?х десятил?ть, ? все б?льш впевнену ходу л?берально? демократ??:
?Людство наближа?ться до к?нця тисячол?ття, ? кризи-близнюки авторитаризму ? соц?ал?стичного централ?зованого планування залишили на рингу змагання потенц?йно ун?версальних ?деолог?й т?льки одного учасника: л?беральну демократ?ю, вчення про особисту свободу ? суверен?тет народу.?
?? сприйма? все б?льше число кра?н, в той час як ?? критики не в змоз? запропонувати посл?довну альтернативу. Вона перевершила ? знекровила вс?х серйозних пол?тичних супротивник?в, давши гарант??, що ? кульм?нац??ю в ?стор?? людства. Розглядаючи в ?сторичному контекст? авторитарн? режими XX стол?ття, Фукуяма приходить до висновку, що
?... ключовою слабк?стю, яка врешт?-решт ? обрушила ц? сильн? держави, була нездатн?сть до лег?тимност? - тобто криза на р?вн? ?дей ...?
У II ? III частинах книги Фукуяма да? два самост?йн?, доповнююч? один одного, нариси ун?версально? ?стор??, яка, на його думку, св?дчить про лог?чний ф?нал людсько? еволюц?? з настанням загально? перемоги л?берально? демократ??. У першому нарис?, п?дкреслюючи загальний характер сучасних природних ? техн?чних наук, автор зосереджу?ться на ?мператив? економ?чного розвитку. Сусп?льство, яке прагне до процв?тання або просто захища? свою незалежн?сть в?д техн?чно б?льш розвинених держав, змушене вступити на той же шлях модерн?зац??. Хоча комун?стичне планування з центру начебто пропону? альтернативний шлях зах?дн?й ?ндустр?ал?зац??, ця модель виявилася абсолютно неадекватною в умовах пост?ндустр?ально? економ?ки. Таким чином, на противагу Марксу, лог?ка економ?чного розвитку веде до краху соц?ал?зму ? тр?умфу кап?тал?зму.
На думку Фукуями, кр?м прагнення до свободи, ?ншою руш?йною силою ?стор?? ? потреба визнання. Прагнення того, щоб оточуюч? визнали ?? людську г?дн?сть, спочатку допомогло людин? не т?льки подолати в соб? простий тваринний первень, але ? дозволило ризикувати сво?м життям в боях. У свою чергу, це призвело до под?лу на пан?в ? раб?в. Однак таке аристократичне правл?ння не змогло задовольнити прагнення до визнання як раб?в, так ? пан?в. Протир?ччя, як? породжу? боротьба за визнання, можуть бути л?кв?дован? лише за допомогою держави, засновано? на загальному ? вза?мному визнанн? прав кожного громадянина.
Хоча головна тема останньо? частини — безперервний тр?умф л?берально? демократ?? та ?? принцип?в, автор цим не обмежу?ться. В?н не т?льки визна? тенденц?ю до утвердження культурно? самобутност?, а й доходить висновку, що ?л?берал?зм повинен домогтися усп?ху, незважаючи на сво? принципи?, а пол?тична модерн?зац?я ?вимага? збереження чогось несучасного?. Б?льш того, ?сну? ймов?рн?сть, що, незважаючи ?на очевидну в?дсутн?сть у даний час будь-яко? альтернативи демократ??, деяк? нов? авторитарн? альтернативи, ран?ше нев?дом? ?стор??, зможуть утвердитися в майбутньому?.
Частина V безпосередньо присвячена питанню, чи д?йсно л?беральна демократ?я повн?стю задов?льня? прагнення людини до визнання ?, таким чином, безумовно ? к?нцевим пунктом людсько? ?стор??. Хоча, як вважа? Ф. Фукуяма, ?л?беральна демократ?я ? найкращим вир?шенням людсько? проблеми?, в?н також доходить висновку, що ?й притаманний ряд внутр?шн?х ?протир?ч?, через як? вона може зазнати руйнування. Це ? тертя м?ж свободою ? р?вн?стю, що в?дкривають можливост? атаки на демократ?ю з боку л?вих; вони не забезпечують р?вного визнання меншин ? б?дних. ? тривалий шлях л?берально? демократ??, який руйну? рел?г?йн? та ?нш? дол?беральн? погляди, важлив? в сусп?льному житт? ? в?д яких вона в к?нцевому рахунку залежить. ?, нарешт?, нездатн?сть сусп?льства, заснованого на свобод? та р?вност?, забезпечити прост?р для прагнення до вищост?. Фукуяма вважа?, що це останн? протир?ччя — найсерйозн?ше з ус?х. У зв'язку з цим в?н використову? н?цшеанське поняття ?останньо? людини?, або пост?сторично? людини юрби, яка н? в що не в?рить ? н?чого не визна?, кр?м свого комфорту, ? яка втратила здатн?сть бути побожною. Головне побоювання у Фукуями виклика? не ця ?остання людина?, а те, що л?беральна демократ?я може бути зруйнована через нездатн?сть стримати прагнення людини до боротьби. Якщо л?беральна демократ?я здобуде повсюдну перемогу, то тод? ? людина "буде боротися проти само? причини. Вона буде боротися заради само? боротьби. ?ншими словами, люди будуть боротися просто в?д нудьги, вони не уявляють соб? життя в св?т? без боротьби ". В остаточному п?дсумку Фукуяма доходить висновку, що задоволення може принести не т?льки л?беральна демократ?я, ? тому ?т?, хто залишився незадоволеними, завжди зможуть в?дновити х?д ?стор???.
Як в?дзначав Тод Л?ндберг (редактор журналу Policy Review), концепц?я ?к?нця ?стор??? мала великий вплив на формування зовн?шньопол?тичного курсу Джорджа Буша-молодшого[4]. За висловом професора Кеннета Андерсона, ?К?нець ?стор??? фактично став ?канон?чним текстом? ?молодих? неоконсерватор?в, оск?льки був сп?взвучний основн?й мет? ?х зовн?шньо? пол?тики — активному просуванню демократ?? зах?дного стилю ? в?льного ринку по всьому св?ту[5].
Президент фонду ??враз?я? Чарльз Майнес в статт? 1999 року поставив в один ряд ?к?нець ?стор??? ? тр?умф ринково? економ?ки[6]:
?Американська зовн?шня пол?тика минул? ш?сть рок?в, по сут?, була фукуям?вського типу. ? урядовц?, ? ЗМ? всл?д за ним вважали, що будь-який уряд, який не пряму? ?диним шляхом розвитку, при?дна?ться до купи попелу ?стор??. З к?нцем комун?зму не залишилося н? одн??? концептуально? альтернативи. Кр?м того, сили глобально? економ?ки були нездоланн?. Економ?чна реформа призвела до пол?тично? реформи. В?льна торг?вля, ринки ? рух кап?талу демократизували б фактично кожну кра?ну в св?т??.''
Сам Фукуяма визнавав, що його погляди ? в?дм?нност? в?д них пол?тики адм?н?страц?? Буша були досить точно викладен? досл?дником Кеном Джоу?ттом, який писав:
?Спочатку, нехай ? в неявн?й форм?, адм?н?страц?я Буша п?дписалася п?д тезою про" к?нець ?стор?? ", в якому йдеться, що "?нший" св?т б?льш-менш природним шляхом зробиться схожим на Зах?д взагал? ? на Сполучен? Штати зокрема. Под?? 11 вересня багато що зм?нили. П?сля них адм?н?страц?я Буша д?йшла висновку, що ?сторичний прогноз Фукуями ма? надто пасивний характер. Фукуяма недостатньо уважний до важел?в ?сторичних зм?н. ?стор?я, зг?дно з висновками адм?н?страц?? Буша, потребу? св?домо? орган?зац??, л?дерства ? напрямку. За найб?льшою ?рон??ю, визначення адм?н?страц??ю Буша зм?ни режим?в як ключового компонента ?? антитерористично? пол?тики, в?дпов?дно прагненню до побудови демократичного кап?тал?стичного св?ту, призвело до виникнення активно? "лен?н?стской" зовн?шньо? пол?тики зам?сть пасивно? "марксистсько?" соц?ально? телеолог?? Фукуями?.
В?дразу п?сля виходу з друку книга ?К?нець ?стор?? та остання людина? викликала величезну хвилю реценз?й та в?дпов?дних публ?кац?й, ставши одним з найвпливов?ших твор?в 90-х рок?в XX стол?ття. ?[Френс?с Фукуяма] придумав теор?ю ? пом?тну фразу, як? перетворили його в ?нтелектуальну рок-з?рку, — писала журнал?стка Сара Бакстер. — Стаття, надрукована в маленькому журнал? невеликим тиражем, буквально наелектризувала весь академ?чний св?т. Його роздуми вилилися в книгу, що стала глобальним бестселером?[7].
В?дзначаючи причини тако? популярност?, деяк? досл?дники вказували на зб?г м?сця та часу публ?кац?? як на основний фактор.
?Колосальний ?нтерес до фукуям?вського есе мав як пол?тичн?, так ? культурн? причини. До числа перших в?дноситься "революц?я" в Сх?дн?й ?вроп?, — писав пров?дний науковий сп?вроб?тник ?нституту ф?лософ?? Рос?йсько? академ?? наук, професор В.С.Малахов[8].. — Стр?мке вит?снення марксистсько-лен?нсько? ?деолог?? ?новим мисленням“ ? ще б?льш стр?мкий розпад соц?ал?стичного табору був шоком, причому для анал?тик?в не меншим, н?ж для простих, не досв?дчених в пол?тичних прогнозах, громадян. У ц?й ситуац?? розгубленост? есе Фукуями н?би стягнуло на себе пол?тико-?деолог?чний дискурс, запропонувавши ? вт?шну для зах?дного рецензента експл?кативную модель, ? метафору з? значним сугестивним зарядом, що чимало сприяло ??нтелектуальному“ осво?ння того, що сталося?.
Як ? у випадку з? статтею ?К?нець ?стор????, в?дгуки, що над?йшли в?д прихильник?в р?зних пол?тичних погляд?в, були в основному р?зко негативними. Так, американський фах?вець в област? пол?тично? теор?? Джон Дюн назвав ?К?нець ?стор??? ?дитячим твором?, написаним у ?найг?рших традиц?ях студентських семестрових роб?т?[9]. Фукуяма трич? виступав з в?дпов?ддю на критику: перший раз — у в?дпов?дь на критику статт? в The National Interest[10], другий ? трет?й — з нагоди п'ятир?ччя та десятир?чно?[11] р?чниц? з часу виходу статт?. У реценз?ях-в?дпов?дях в?н вказував на те, що в б?льшост? випадк?в негативна реакц?я викликана або неуважним прочитанням книги, або нерозум?нням того, що в н?й викладено.
?…Ба?чки про к?нець ?стор??, про к?нець великих ?деолог?й, про те, що минула ера нац?й ? нац?ональних культур, про те, що знайдено рецепти св?товлаштування для вс?х, — ус? ц? ?де? придумали, для власно? вт?хи та напоумлення нерозумних, т?, хто вже пройшов свою ?сторичну дистанц?ю ? гада?, що цього досить для вс?х. ? розписалися за вс?х. Про к?нець ?стор?? вони не спитали н? в “тигр?в визволення Там?л-?ламу”, н? у венесуельських партизан?в, н? у моджахед?в, н? у корейц?в — п?вн?чних чи п?вденних, н? у палестинц?в або китайц?в. Про к?нець великих ?деолог?й не спитали у мусульманських фундаментал?ст?в, — а фундаментал?зм — це швидше пол?тична ?деолог?я п?д рел?г?йним плащем, ? вона ма? абсолютну владу над м?льйонами людей. Про к?нець нац?й ? нац?ональних культур не спитали н? в японц?в, н? в поляк?в, н? у француз?в, н? у нас з вами. Про рецепти св?товлаштування ж ? питати не годиться, бо то знання езотеричне. А насправд? ?стор?я трива? ? триватиме, ? в не? завжди попереду б?льше, н?ж позаду. ? в розум?нн? обсягу ?сторичного часу, ? в розум?нн? його насиченост?? (?ван Дзюба)[12]
- Francis Fukuyama. The End of History and the Last Man. — Free Press, 1992. — 432 p.
- ↑ Held D. Liberalism, Marxism and Democracy : [англ.] // Theory and Society. — 1993. — Vol. 22, № 2. — P. 249—281.
- ↑ Фукуяма Ф. Конец истории? // Вопросы философии. — 1990. — № 3. — С. 84—118.
- ↑ Cox, Christoph. The (End of the) End of History : [англ.] // The ends of theory / Jerry Herron. — Detroit : Wayne State University Press, 1996. — P. 131. — ISBN 0814325203.
- ↑ Lindberg, Tod. (20 березня 2006). In full pursuit of democracy. The Washington Times. Арх?в ориг?налу за 31 липня 2012. Процитовано 2 жовтня 2018.
- ↑ Anderson, Kenneth. American University International Law Review.. — Foreign Affairs, 2007. — Т. 22. — С. 277—332. Арх?вовано з джерела 31 серпня 2014. Процитовано 2025-08-06.
- ↑ Maynes, Charles William. Squandering Triumph: The West Botched the Post-Cold War World. // Foreign Affairs. — 1999. — Vol. 78. — № 1. — P. 15—22.
- ↑ Baxter, Sarah. (19 березня 2006). Interview: Sarah Baxter meets Francis Fukuyama (англ.). The Sunday Times. Арх?в ориг?налу за 2 грудня 2008. Процитовано 1 травня 2012.
- ↑ Малахов В. С. Ещё раз о конце истории // Вопросы философии. — 1994. — № 7—8.
- ↑ Dunn J. In the glare of recognition // The Times Literary Supplement. — 1992. — 24 April. — P. 6.
- ↑ Fukuyama F. A Reply to My Critics // The National Interest. — 1989. — № 16.
- ↑ Fukuyama F. Second Thoughts: The Last Man in a Bottle // The National Interest. — 1999.
- ↑ Дзюба ?. М. Укра?на перед Сф?нксом майбутнього. — К.: КМ Academia, 2001. — С. 14–15.
 | |
|---|---|
| Тематичн? сайти | |
| Словники та енциклопед?? | |
| Нормативний контроль |