地理信息双创总决赛落幕 行业新生力量蓄势待发
 | Ця стаття не м?стить посилань на джерела. (вересень 2019) |
 | Ця стаття ? сирим перекладом з ?ншо? мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо волод?? обома мовами. (вересень 2020) |
Електричний телеграф. Пост?йне прагнення зб?льшити швидк?сть передач? ?нформац?? на велик? в?дстан? ? зробити ?? б?льш над?йною, що не залежить в?д р?зних випадкових обставин, погоди ? т.д, привело поступово до зам?ни оптичних телеграф?в електричними або, краще сказати, електромагн?тними.
Перш? маловдал? спроби застосування магнетизму ? електрики до телеграфуванню в?дносяться ще до XVI стол?ття. Так, з ц??? ранньо? пори Джамбаттиста делла Порта, пот?м Кабе, п?зн?ше К?рхер (1602—1680) ? ?н. Пропонували скористатися для ц??? мети магн?тними вза?мод?ями. У XVIII ст. були зроблен? спроби застосувати для т??? ж мети статичну електрику. На можлив?сть такого застосування було зазначено Маршаллом ще у 1753 р Перший же цей прилад був влаштований Лесажу в Женев? в 1774 р Прилад його складався з 24 ?зольованих дрот?в, що з'?днували дв? станц??; приводячи одну з них в пов?домлення з електричною машиною, можна було викликати на ?ншому к?нц? ?? в?дхилення бузинового кульки в?дпов?дного електроскопа. Пот?м Ломон в 1787 р став вживати для под?бного телеграфування всього один др?т. П?зн?ше Сальва (d) влаштував в 1798 р телеграфну л?н?ю б?ля Мадрида, сигнал?зац?я на як?й проводилася за допомогою електричних ?скор.
Однак так? способи сигнал?зац?? не могли застосовуватися на великих в?дстанях ? не мали великого поширення. Це були спроби, ц?кав? т?льки з ?сторично? точки зору. Головний недол?к застосування статично? електрики для сигнал?зац?? поляга? в тому, що внасл?док високих напруг (потенц?ал?в) була потр?бна надзвичайно ретельна ?золювання дрот?в, що на практиц? представля? велик? труднощ?.
Електрична телеграф?я стала швидко розвиватися ? дала д?йсно блискуч? результати т?льки з тих п?р, як в н?й почали застосовувати не статичну електрику, а гальван?чний струм. Перший такий прилад, заснований на х?м?чних процесах струму, був побудований в 1809 р Зёммер?нгом в Мюнхен?. Гальван?чна батарея на одн?й станц?? могла бути при?днана до будь-яких двох з 35 дрот?в, що з'?днували обидв? станц??; к?нц? вс?х цих 35 дрот?в на ?нш?й станц?? були занурен? в слабкий розчин с?рчано? кислоти; при проходженн? струму р?дина розкладалася ?м, ? на одн?й з дрот?в вид?лявся кисень, а на ?нш? водн?; кожному дрот? в?дпов?дав будь-яко? знак, буква або цифра, ?, таким чином, сигнал?зац?я могла бути встановлена ??на пор?вняно великих в?дстанях, до 10000 фт. (Близько 3 км), що досягнуто було Земмеринг вже в 1812 р Телеграф, заснований на х?м?чних процесах струму, пропонувався п?сля Земмер?нг ? деякими ?ншими винах?дниками (Бен ? ?нш?).
В?дхиля? д?ю гальван?чного струму на магн?тну стр?лку було пом?чено ще в 1802 р ?тал?йцем Романь?з? (Romagnesi), а пот?м знову в?дкрито ? вивчено Ерстед в 1820 р Незабаром п?сля цього в зас?данн? Паризько? академ?? наук, де обговорювалося це в?дкриття, Ампер висловив думку про застосування його до телеграфуванню.
Першим створив електромагн?тний телеграф в 1830-32 рр. Павло Львович Шил?нг (1786—1837). У 1832 р телеграфна л?н?я була проведених в Петербурз? м?ж Зимовим палацом ? буд?влею М?н?стерства шлях?в сполучення. Передавальний прилад телеграфу (передавач) складався з клав?атури з 16 клав?шами, котр? служили замикачами струму необх?дного напрямку, а прийомний прилад (приймач) укладав в соб? 6 мультипл?катор?в з астатичними магн?тними стр?лками, п?дв?шеними на нитках, до яких прикр?плен? були паперов? гуртки, з одного боку б?л?, а з ?ншого — чорн? . З'?днувалися обидв? станц?? м?ж собою 8 дротами, з яких 6 йшли до мультипл?катор?в, 1 служила для зворотного струму ? 1 пов?домлялася з призовних апаратом (дзв?нком з годинниковим механ?змом, що приводиться в д?ю також електромагн?тним шляхом, допомогою в?дхилення магн?тно? стр?лки). За допомогою 16 клав?ш передавального приладу можна було послати струм того чи ?ншого напрямку ? таким чином стр?лки мультипл?катор?в повертати вперед то б?лим, то чорним кружком, складаючи цим шляхом домовлен? знаки. Згодом Шил?нг спростив св?й прийомний прилад, залишивши в ньому т?льки один мультипл?катор зам?сть шести, причому умовний алфав?т був складений з 36 р?зних в?дхилень магн?тно? стр?лки. Для з'?днання станц?й Шил?нг вживав п?дземн? кабел?; ?м була висловлена, думка ? про можлив?сть п?дв?шувати дроту на стовпах. 25-го липня 1837 М. П. Л. Шил?нг помер, не встигнувши виконати розпорядження Миколи I з'?днати телеграфом Петербург з Кронштадтом.
У 1833 р Гаусс ? Вебер влаштували електромагн?тний телеграф в Гетт?нген?: ?х телеграф з'?днував ф?зичний каб?нет ун?верситету з магн?тною ? астроном?чною обсерватор??ю ? д?яв за допомогою ?ндукц?йних струм?в, збуджу? рухом магн?ту всередин? дротяно? котушки; ц? струми на ?нш?й станц?? приводили в коливання магн?т мультипл?катора.
До к?нця тридцятих рок?в з'явилося вже к?лька видозм?н под?бних електромагн?тних телеграф?в з? стр?лками, ? вони стали тод? швидко поширюватися.
Найб?льший практично усп?х випав на долю телеграфу У?нстона ? Кука, який представляв просте удосконалення приладу Шил?нга, з яким Кук ознайомився в 1836 р на лекц?ях в Гейдельберзькому ун?верситет?. Прилади У?нстона ? Кука стали застосовуватися в Англ?? вже з 1837 р.
Штейнгейль в 1838 р в Мюнхен? влаштував телеграфну л?н?ю в 5000 м (тод? як у Гаусса в Гетт?нген? в?дстань було всього 700 м) ? при цьому зробив дуже важливе в ?стор?? телеграфу в?дкриття, значно здешевити проводку телеграфних л?н?й. Це в?дкриття, що сприяло швидкому поширенню телеграф?в, полягало в тому, що для з'?днання двох станц?й досить одного проводу, так як зворотний струм може йти через землю, якщо з одного боку один з полюс?в гальван?чно? батаре? з'?днати з великим м?дним листом, зануреним в землю (вологу), а з ?ншого боку з'?днати таким же чином з землею к?нець самого проводу.
Уже до к?нця XIX стол?ття прилади з магн?тними стр?лками вживалися т?льки на деяких трансатлантичних телеграфу. Так як при цьому струми були дуже слабк?, то надзвичайно мал? в?дхилення стр?лки, п?дв?шен?й на конов?й нитц? разом з легким дзеркальцем, спостер?галися на особлив?й шкал?, на яку в?дкидалися дзеркальцем промен? в?д лампи за допомогою зб?рного скла. Також, завдяки слуховому стр?лочному приладу Джильберта сигнали можна було приймати не на око, а на слух.
Головну, ?стотну частину кожного такого приладу склада? електромагн?т, який при пропущенн? через нього струму притягу? до себе зал?зну пластинку (т. зв. як?р), ? тим перем?щу? покажчик по колу з одного знака на ?нший, або ж (в ?нш?й систем?), навпаки, зупиня? на короткий час покажчик, що руха?ться по колу за допомогою годинникового механ?зму. Такого роду прилад?в було влаштовано дуже багато. Вперше б?ля 1840 р Уитстон, Б. С. Якоб?, пот?м Брегет, С?менс, Дю-Монсель ? багато ?н. Винайшли р?зн? прилади такого типу. На к?нець XIX стол?ття з них прилад Брегета залишався у вживанн? на французьких зал?зницях.
У ?Головному сусп?льств? рос?йських зал?зниць? довгий час використовувався ?ндукц?йний телеграфний апарат з покажчиком С?менса ? Гальске. При поворот? рукоятки ман?пулятора на найближчий знак ?ндукц?йна котушка, яка перебува? всередин? приладу, поверта?ться на п?воберта м?ж полюсами сильних магн?т?в; внасл?док цього в дрот? котушки порушуються ?ндукц?йн? струми протилежних напрямк?в в?дпов?дно посл?довним п?воберту. Ц? струми, досягаючи приймального апарату, д?ють на електромагн?т ? змушують в?дхилятися м?ж його полюсами особливий маятник то в ту, то в ?ншу сторону. При такому хитанн? маятник поверта? кожен раз зубчасте колесо на один його зубець ? разом з тим ? покажчик з одного знака на ?нший.
Розглянут? дв? системи телеграфування за допомогою в?дхиляються магн?тних стр?лок ? обертових по циферблату покажчик?в представляють, головним чином, то незручн?сть, що скороминущ? знаки в них легко викликають помилки, контроль же тим часом неможливий. Тому вони стали поступово вит?снятися пишуть апаратами, як т?льки були придуман? ? вдосконален? способи записування умовних рух?в якоря електромагн?ту в телеграфному приймач?, в який пропуска?ться б?льшою чи меншою тривалост? струм.
В винаходи ? вдосконалення такого роду прилад?в брали участь Б. С. Якоб?, Штейнгейль, Морзе, Д?ньуо, сор?, С?менс ? багато ?нших. Один з перших друкарських телеграф?в був влаштований Б. С. Якоб?. Умовн? знаки в цьому прилад? записувалися на рухом?й порцеляново? дошц? ол?вцем, прикр?пленим до якоря електромагн?ту. Прилад Якоб? був встановлений в 1841 роц? на п?дземн?й телеграфно? л?н?? в Петербурз? ? з'?днував каб?нет ?мператора Миколи I в Зимовому палац? з Головним штабом. У 1842 роц? була прокладена л?н?я в?д Зимового палацу до головного управл?ння шлях?в сполучення, в 1843 — до палацу в Царському Сел?. Св?й винах?д Якоб? удосконалив в 1850 роц?, створивши перший в св?т? букводрукарський телеграфний апарат